Приємна несподіванка - в українському законодавчому полі відсутні правові підстави для надання службового житла працівникам прокуратури України
01.05.2016 15:01
Скандал з приводу службового житла для працівників прокуратури набуває обертів, як дзига, що затягло і мене. Тож одів "другі очі", відірвався від фейсбука, залишив дружину сам-на-сам з святковими приготуваннями і взявся за вивчення цього спірного питання.
Нагадаю, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 985 від 20.12.2013 року квартирам квартирам № № 321, 324, 361, 386, 390, 406, 410 на просп. Червоної Калини, 58 та квартирам № № 1, 2, 3, 7, 37, 39, 41, 42, 48, 55, 60, 61, 64, 76, 81, 84, 107, 111, 112, 115, 116 на просп. Червоної Калини, 72-а надано статусу службових прокуратури Львівської області.
Насамперед вивчив одне із судових рішень ( див. нижче), саме спірне рішення Львівського міськвиконкому і дійшов до висновку , що воно є лажове.
Постановами судів міста Львова зобов’язано міську раду сказати «Б», після «А» і надати службові квартири прокурорським працівникам, точніше видати спеціальні ордери), але міська рада впирається. Акцент робиться на доцільності, на війні, на квартири для атошників, але ніхто не говорить про їх законність.
А вони, повна лажа, пізніше детальніше, але найдивніше і найцікавіше, що незаконні постанови, які тепер Садовий не хоче виконувати, львівська влада, навіть, не пробувала оскаржувати. Наводжу одну з них, юристам купа роботи, підстави для оскарження є !
І нехай вас не вводить в оману джентльменський набір словоблудства, це повний блеф :
( безсторонньо (неупереджено), 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)).
----------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2015 року м. Львів 463/4419/15-а
2-а/463/186/15
Личаківський районний суд м. Львова
в складі
головуючого судді Гирич С. В.
при секретарі судових засідань ОСОБА_1
з участю позивача ОСОБА_2
та третьої особи прокуратури Львівської області ОСОБА_3
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третіх осіб: прокуратури Львівської області, профспілкового комітету працівників органів прокуратури Львівської області, ОСОБА_4, яка одночасно діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 про визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною, зобовязання до вчинення дій, суд -
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся із позовом до відповідача, третіх осіб про визнання бездіяльності Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради протиправною в частині видачі спеціального ордеру на вселення у службове житло - квартиру №41 в будинку №72-а, розташованого по проспекту Червоної Калини у м. Львові у складі сім'ї в кількості трьох чоловік ОСОБА_2, його дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 Просить зобов'язати відповідача видати спеціальний ордер на вселення у вказане службове житло.
Адміністративний позов обґрунтовує тим, що йому, як працівнику органів прокуратури з 2003 року, та такому, що потребував покращення житлових умов у звязку із переведенням у 2011 році на роботу в іншу місцевість у м. Львів, на підставі наказу прокурора Львівської області від 13.06.2014 року було надано для проживання в складі сімї трьох осіб разом з дружиною службове житло квартиру АДРЕСА_1. Однак по даний час відповідачем йому безпідставно не видано спеціального ордеру на вселення в квартиру, який є єдиним документом, що надає право на проживання в квартирі. При цьому відповідачем безпідставно ігнорувалися звернення прокуратури та профспілкового комітету щодо видачі такого ордеру, а на його звернення від 10.06.2015 року надано відповідь про те, що на даний час питання надання службового житла працівникам прокуратури не може бути пріоритетним.
Однак вважає такі дії відповідача неправомірними та таким, що порушують його права, оскільки вказана квартира була передана відповідним актом прокуратурі Львівської області та рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.12.2013 року №985 їй присвоєно статус службової. В той же час відповідач не наділений повноваженнями вирішувати надання чи ненадання квартири працівникам, як службової, так як така у встановленому порядку є уже наданою йому, а відтак в межах своєї компетенції зобовязаний лише видати спеціальний ордер на вселення на підставі відповідних документів про закріплення квартири. А тому просить позов задоволити.
Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з аналогічних підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні відносно позову заперечив, суду пояснив, що дійсно в межах наданих Департаменту житлового господарства повноважень ним розглядалося питання на підставі клопотання прокурора від 04.02.2014 року щодо закріплення службових квартир окремим працівникам прокуратури. Рішенням комісії вирішено відкласти розгляд питання, в тому числі і по позивачу, на доопрацювання. Крім цього на звернення позивача від 10.06.2015 року йому надано проміжну відповідь, що на даний час його питання про надання квартири знаходиться на стадії розгляду, і не може бути розглянуте через великий наплив осіб, які мають пріоритетне право на отримання житла. Зокрема такими особами, є учасники АТО, члени сімї загиблих учасників АТО, інвалідів АТО, особи, які перебувають на квартирному обліку з 1973 року. А тому вважає, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, у закріпленні службового житла не відмовляв, а лише вирішення питання відклав на більш пізній термін, у звязку із чим просить відмовити у задоволенні позову.
В останнє судове засідання представник відповідача не зявився, про час та місце розгляду адміністративної справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Не зважаючи на те, що відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у його відсутності, оскільки у відповідності до положень ст. 128 КАС України неявка належним чином повідомленого представника відповідача субєкта владних повноважень, через зайнятість в іншому судовому процесі, не є підставою для відкладення розгляду адміністративної справи. Окрім того, судом враховується, що відкладаючи розгляд справи 20.10.2015року з участю представника відповідача судом узгоджувалася дата чергового судового засідання 28.10.2015року і представник жодних заперечень з приводу цієї дати не висловлював.
Представники третіх осіб прокуратури Львівської області ОСОБА_3, профспілкового комітету працівників органів прокуратури Львівської області ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні 21.09.2015 року підтримали адміністративний позов з аналогічних підстав, наведених позивачем, вважають, що спірна квартира у встановленому чинним законодавством порядку була закріплена та надана позивачу як службова, у звязку із чим не потребувала повторного вирішення питання відповідачем про її закріплення. Відповідач зобовязаний був в межах наданих йому повноважень лише видати спеціальний ордер на вселення позивача у квартиру, а тому вважають позовні вимоги підставними.
В останнє судове засідання представник третьої особи профспілкового комітету працівників органів прокуратури Львівської області ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_4 не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, а тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та перевіривши письмові докази у справі у їх сукупності, суд задовольняє адміністративний позов з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до вимог ч.3.ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 16.12.2013 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради затверджено акт № 9 яким прокуратурі Львівської області передано квартиру АДРЕСА_2 для розподілу серед черговиків. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 985 від 20.12.2013 року вказаній квартирі надано статус службового житла.
Наказами прокурора Львівської області від 25.11.2013 року та 13.06.2014 року вказана квартира надана позивачу на сімю з 3-х осіб як службове житло у відповідності до положень ст.ст.119,121 ЖК України та ОСОБА_7 Міністрів Української РСР від 04.02.1988 р. № 37.
13.06.2014 року прокуратурою Львівської області скеровано на адресу відповідача клопотання із переліком документів для проведення закріплення службового житла за працівниками прокуратури, в тому числі квартиру АДРЕСА_2 за позивачем. У звязку із тривалим не вирішенням питання про видачу службового ордеру позивач самостійно звернувся до відповідача із листом 16.06.2015 року і отримав відповідь Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом від 25.06.2015 року (а.с.47) повідомив позивача про те, що вирішення питання про надання службового житла позивачу, як працівнику прокуратури не є пріоритетним, з огляду на те, що на даний час існують категорії громадян, які потребують першочергового вирішення питання про забезпечення житлом.
Позивач вважає бездіяльність субєкта владних повноважень незаконною, такою що порушує його права та законні інтереси і суд погоджується із його доводами, виходячи з наступних обставин.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам міських рад.
Як встановлено судом, у відповідності до п.18,19 Розділу ХІІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 року №3704 (а.с.74-122), п.5.1.22, 5.1.23 Положення про департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 27.10.2006 року №1206 (а.с.128-131), відповідачу - Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради делеговано повноваження органу місцевого самоврядування щодо оформлення та видачі ордерів на житлові приміщення, прийняття рішень щодо закріплення службового житла, виведення службових приміщень з обліку службових.
При цьому, представник відповідача у судовому засіданні ствердив, що в межах наданих повноважень відповідач відклав вирішення питання про закріплення позивачу службової квартири у звязку із пріоритетністю вирішення нагальних питань про забезпечення житлом соціально менш захищених верств населення м. Львова, а також тому, що громадська комісія також відклала вирішення цього питання на інший час і жодного рішення не прийняла. А відповідно без рішення громадської комісії Департамент не вправі видавати ордер на службове житло позивачу.
Однак, з такою позицією відповідача суд не може погодитися виходячи з такого.
Як вбачається із записів у трудовій книжці позивача (а.с.15-20), ОСОБА_2 з 03.07.2003 року працює на різних посадах в органах прокуратури України. При цьому встановлено, що до 2011 року позивач працював за місцем проживання своєї сімї у м. Червоноград та з 18.10.2011 року переведений на посаду помічника прокурора м. Львова. На даний час його сімя складається із трьох чоловік: його, дружини ОСОБА_4 та малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з витягом з протоколу №20 від 16.10.2012 року спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету прокуратури Львівської області (а.с.21) ОСОБА_2 зараховано на квартирний облік у складі сімї 1 особа і внесено у список осіб, які користуються правом на отримання житла на пільговій черзі працівників, що потребують покращення житлових умов та переведенні на роботу у іншу місцевість.
Наказом прокурора Львівської області від 13.06.2014 року №807к (а.с.36-39), позивачу ОСОБА_2, як прокурору прокуратури м. Львова надано для проживання в складі сімї в кількості трьох осіб службове житлове приміщення двокімнатну квартиру №41 в будинку №72-а, розташованого на пр. Червоної Калини у м. Львові.
При цьому, вказане житлове приміщення на виконання рішення громадської комісії з житлових питань при виконкомі від 23.03.2006 року №512 на підставі акту від 16.12.2013 року (а.с.26) закріплено прокуратурі Львівської області виконувачем обовязків директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для забезпечення житлом службових працівників органів прокуратури.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.12.2013 року №985 (а.с.31) квартирі АДРЕСА_3 надано статус службової квартири прокуратури Львівської області.
Статтею 121 ЖК України визначено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Відповідно до положень ст.122 Кодексу, на підставі вищевказаного рішення виконавчий комітет відповідної ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Згідно із вимогами п.16 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_7 народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
п.5.1.22, 5.1.23 Положення про департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 27.10.2006 року №1206 (а.с.128-131), саме відповідачу - Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради делеговано повноваження органу місцевого самоврядування щодо оформлення та видачі ордерів на житлові приміщення, прийняття рішень щодо закріплення службового житла, виведення службових приміщень з обліку службових.
За таких обставин суд приходить до висновку, що з моменту видачі наказу прокурора Львівської області від 13.06.2014 року питання про закріплення службового житла за позивачем є вирішеним, і позивач є таким, що набув право на користування цим службовим житлом, а тому на підставі звернення прокуратури Львівської області, профспілкового комітету до відповідача із листами від 13.06.2014 року та 17.11.2014 року (а.с.40-43), а також позивача у червні 2015 року, відповідач був зобовязаний видати позивачу спеціальний ордер на вселення у це службове житло. При цьому доводи про те, що без рішення громадської комісії, яка не відноситься до виконавчих органів місцевого самоврядування і її рішення не носять обовязкового характеру не може бути вирішено питання видачі ордеру на службове житло не є переконливим та обґрунтованим, оскільки в такий спосіб відповідач не виконує свої прямі обовязки і вчиняє бездіяльність, яка приводить до порушення прав позивача.
Більш того, відмова у закріпленні службового житла у звязку із не пріоритетністю питання взагалі не відповідає жодним правовим нормам, оскільки таке житло було передане як службове виключно для проживання працівників прокуратури, і не може бути використане для забезпечення житлових потреб інших соціальних верств населення.
В той же час зволікаючи у видачі спеціального ордеру відповідач порушує законні права та інтереси позивача, так як останній маючи право на проживання разом із сімєю у службовій квартирі АДРЕСА_3 не може його реалізувати внаслідок відсутності спеціального ордеру, що є єдиною підставою на вселення.
А тому суд встановивши, що відповідач, як субєкт владних повноважень, протиправно вчиняє бездіяльність і в такий спосіб грубо порушує конституційні права позивача, оскільки позбавляє права на вселення у надане житло, приходить до висновку, що такі підлягають судовому захисту шляхом задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 160-163 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в :
адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправну бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради у питанні видачі спеціального ордеру на вселення у службове житло квартиру №41 в будинку №72А, розташовану по проспекту Червоної Калини у м. Львові на склад сімї в кількості трьох осіб ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Зобовязати Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видати спеціальний ордер на вселення у службове житло квартиру №41 в будинку №72А, розташовану по проспекту Червоної Калини у м. Львові на склад сімї в кількості трьох осіб ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.11.2015 року.
Суддя: Гирич С. В.